Тема 31. Європейський Союз – ЄС (European Union – EU).



Європейський Союз — це інтеграційне міждержавне об’єднання 28 європейських країн, що поєднує в собі риси міжнародної організації і федеральної держави.

Історія організації починається з 1957 року, коли на базі Європейського об’єднання вугілля і сталі та Євроатому було створено Європейське економічне співтовариство (ЄЕС). Договір був підписаний у Римі й набув чинності в 1958 році. У лютому 1992 року країни ЄС (на той час 12) уклали Маастрихтський договір, за яким ЄЕС почало називатися Європейським Союзом (договір набув чинності 1 листопада 1993 р.)

Співтовариство утворили 6 країн: ФРН, Франція, Італія, Бельгія, Нідерланди, Люксембург. Пізніше (1973) у ЄС були прийняті Велика Британія, Данія, Ірландія, 1981 р. – Греція, 1986 – Іспанія і Португалія, 1995 р. – Швеція, Фінляндія, Австрія. 16 квітня 2003 року на самміті ЄС в Афінах 15 „старих” країн учасниць та 10 країн-кандидатів підписали Договір про приєднання. 1 травня 2004 року 10 нових країн стали офіційними членами ЄС: Естонія, Кіпр, Латвія, Литва, Мальта, Польща, Словаччина, Словенія, Угорщина, Чехія. 1 січня 2007 року офіційно вступили до ЄС Болгарія і Румунія. В 2013 році до ЄС вступила Хорватія. Таким чином зараз ЄС налічує 28 країн.

Першочерговими кандидатами на вступ до ЄС у майбутньому є Македонія. Офіційні заяви про бажання вступити до ЄС подали Україна, Туреччина і Марокко.

Штаб-квартира – Брюссель (Бельгія).

Європейський Союз є одним з основних економічних центрів сучасної світової економіки і перевищує за сукупним ВВП і обсягом зовнішньої торгівлі США і Японію. Його частка у сукупному ВВП країн-учасниць Організації Економічної Співдружності та розвитку (ОЕСР) – понад 38%, а у світовій торгівлі – 39%.

Основними органами керівництва Європейським Союзом є:

Європейська Рада – нарада глав держав та урядів країн ЄС. Утворена в 1974 році, скликається не менше двох разів на рік, приймає рішення з ключових питань інтеграційної стратегії ЄС. Її рішення, хоч і не мають обов’язкової сили, дають головний політичний імпульс розвитку ЄС та визначають основні орієнтири розвитку Європейського Союзу;

Рада Міністрів ЄС – орган прийняття рішень з питань поточної економічної політики. Збирається на рівні галузевих міністрів національних урядів відповідно до тематики, що обговорюється. Виконує законодавчі функції.

Європейська комісія – головний виконавчий орган ЄС. Її члени призначаються національними урядами, але повністю незалежні від них у своїй діяльності (принцип над національності). Кожний член Комісії відповідає за певну сферу політики ЄС, очолює відповідний департамент (Генеральний директорат) та обирається на термін від 4 до5 років. Комісія відіграє головну роль в забезпеченні повсякденної діяльності ЄС, розробляє необхідні законодавчі акти і програми дій, контролює їх виконання.



Європейський парламент – представницький орган, що обирається з 1979 року прямим загальним голосуванням громадян усіх держав-учасниць кожні 5 років. На відміну від національних парламентів він не є законодавчим інститутом. Головні його функції – затвердження та призначення членів Європейської комісії, контроль за її діяльністю. Знаходиться в Страсбурзі (Франція);

Європейський суд – суд вищої інстанції, який забезпечує однакове тлумачення законодавства ЄС над національними законодавствами у межах юрисдикції. Складається з 13 суддів, яких обирають на 6 років. Веде справи щодо суперечок між членами ЄС і різноманітними його організаціями, а також між ЄС та фізичними і юридичними особами. Дає висновки з міжнародних угод та попередніх слухань справ, переданих йому національними судами. Штаб-квартира – Люксембург;

Палата аудиторів (Рахункова Палата) – утворена в 1975 році з метою перевірки усіх доходів та витрат ЄС;

Фонд регіонального розвитку – орієнтований на сприяння районам, що відстали у своєму розвиткові або ураженим структурною кризою у промисловості;

Соціальний фонд – фінансує перекваліфікацію робочої сили, особливо у регіонах та галузях з високим рівнем безробіття, а також професійне навчання молоді;

Фонд орієнтації та гарантій в галузі сільського господарства – фінансує здійснення єдиної аграрної політики ЄС;

Фонд сприяння економічному зближенню держав-учасниць (Фонд згуртування) – створений відповідно до Маастрихтського договору, орієнтований на сприяння розвитку країн із найнижчим рівнем ВВП на душу населення в ЄС – Греції, Ірландії, Іспанії, Португалії;

Європейський інвестиційний банк (ЄІБ) – кредитна установа, яка сприяє реалізації інвестиційних проектів. Надає також позики асоційованим членам, країнам, що мають угоди про співробітництво з Європейським Союзом.

У грудні 1991 року сесія Європейської Ради у голландському місті Маастрихт ухвалила підготовлений текст Договору про Європейський Союз (Маастрихтський Договір), який проголосив такі основні цілі ЄС:

1. Загальна зовнішня політика і політика безпеки: захист загальних інтересів (у тому числі голосування в ООН, ОБСЄ тощо); підтримки миру і міжнародної безпеки; зміцнення демократії, забезпечення прав людини й основних свобод; економічні аспекти безпеки; зв’язки з НАТО з питань оборони.

2. Співробітництво у сфері правосуддя і внутрішніх справ: вільне пересування і перебування на всій території ЄС; право громадян країн-учасниць обирати й бути обраними в місцеві органи влади і в Європарламент незалежно від місця їх проживання в ЄС; захист громадян ЄС за його межами посольством або консульством будь-якої країни-учасниці; право подання петицій до Європарламенту; контроль за зовнішніми кордонами ЄС; візове співробітництво, візова та імміграційна політика; боротьба з контрабандою, тероризмом і наркобізнесом; співробітництво у сфері цивільного і кримінального права; співробітництво національних поліцейських служб.

3. Співробітництво в економічній і соціальній сферах (крім Великої Британії), а також в інших сферах: умови праці, безпека життєдіяльності та охорона здоров’я працівників; соціальний захист; використання праці іммігрантів; охорона навколишнього середовища; НДДКР (науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи); промислова політика; транс’європейські інфраструктури: транспорт, телекомунікації, енергетика; захист споживачів; освіта, підготовка кадрів; охорона здоров’я, культура.

Критерії, яким мають відповідати країни-кандидати на вступ до Європейського Союзу (Копенгагенські критерії), були схвалені на засіданні Європейської Ради у Копенгагені у червні 1993 р. і включають в себе:
І) стабільність інститутів, що гарантують демократію, верховенство права, повагу до прав людини, повагу і захист національних меншин (політичні критерії);
ІІ) наявність дієвої ринкової економіки і здатність витримувати конкурентний тиск і дію ринкових сил у межах ЄС (економічні критерії);
ІІІ) здатність узяти на себе зобов’язання, що випливають з членства в ЄС, включаючи суворе дотримання цілей політичного, економічного, валютного союзу (інші критерії).

ЄС є найпотужнішим міждержавним об’єднанням: він займає перше місце у світі за розмірами ВВП, третє місце за чисельністю населення, сьоме місце за площею, найвищі показники у світі за рівнем якості життя та доходами населення.

Головними досягненнями ЄС на сучасному етапі його розвитку є побудова спільного ринку, створення економічного і валютного союзу на основі єдиної грошової одиниці — євро, створення Шенгенського простору і введення єдиної візи для іноземців на підставі Шенгенських угод.

Європейська інтеграція забезпечила стабільність, мир і економічне процвітання впродовж останніх п'ятдесяти років. Вона допомогла підняти рівень життя, створити внутрішній ринок, ввести єдину загальноєвропейську валюту - євро - і укріпити роль Союзу в світі.

Фінанси ЄС – сукупність економічних відносин між країнами-членами ЄС, опосередкованих рухом грошових потоків і формуванням та використанням централізованих грошових фондів на рівні інтеграційного об»єднання.

Особливостями функціонування фінансової системи ЄС є наявність самостійного бюджету.

Фінансова система Європейського Союзу є багаторівневою системою, яка водночас характеризується певною органічною цілісністю, взаємопов’язаністю її складових і структурною єдністю її функціональних елементів. За своєю організацією та функціональним призначенням фінанси ЄС значною мірою подібні до державних фінансів. Функціонування ЄС, як і окремої держави, пов’язане з виконанням певних нею функцій, фінансове забезпечення виконання яких здійснюється через централізований міждержавний фонд грошових коштів країн–членів – Євробюджет. Проте основним суб’єктом фінансових відносин у цьому випадку є не держава, а багатонаціональне унітарне об’єднання, що є принципово новим рівнем організації фінансової системи.

Доходи бюджету Європейського Союзу складаються із: ввізних мит, що компенсують різницю в цінах на сільськогосподарські продукти в країні імпортері та на зовнішньому ринку, мит за загальним митним тарифом, окрім мита Європейського об'єднання вугілля і сталі, певної частини відрахувань від податку на додану вартість та інші кошти.

Видаткову частину бюджету Європейського Союзу становлять такі витрати:

1) субсидії й інші витрати за сільським господарством (майже 73%);

2) субсидії на впровадження в життя регіональної політики, тобто на надання фінансової підтримки менш розвинутим регіонам (5,8 %);

3) витрати із субсидування наукових досліджень і дослідно-конструкторських розробок, фінансовані кошти, що виділяються на енергетику, промисловість і транспорт (2,6 %);

4) економічна допомога країнам, що розвиваються (3,8 %);

5) адміністративні витрати (4,7 %);

6) інші витрати (8,5 %).

Бюджетний рік у Європейському Союзі починається 1 січня і закінчується 31 грудня, тобто збігається із календарним роком. Безпосереднім виконанням бюджету займається Європейська Комісія. Контрольна функція Європейської Комісії проявляється в тому, що вона аналізує стан справ у ЄС, для чого збирає інформацію та проводить перевірки, у тому числі перевірки виконання бюджету, її огляди й доповіді, систематизовані у звіті про виконання бюджету, направляються до Європейського Парламенту, Ради міністрів ЄС, інших інститутів ЄС і урядів держав — членів ЄС.


9571079905246530.html
9571203947355163.html
    PR.RU™